Новини

12.11.2017

Професійні документи - оновлення

Опубліковано та розміщено у вільному доступі два документи

Детальніше »

06.10.2017

Академія інсульту - 2017

10 листопада 2017 року в рамках Академії інсульту - 2017 відбудеться спільне засідання фахових організацій у якому приймає участь Асоціація.

Детальніше »

13.09.2017

Створена нова закладка на нашому веб сайті

Нашому веб сайті створено нову закладку - Членство

Детальніше »

08.09.2017

8 вересня День фізичної терапії

8 вересня увесь професійний світ святкує День фізичної терапії

04.06.2017

Ювілейні Загальні збори

1-2 червня 2017 р. у Львові відбулись Ювілейні Загальні збори Української Асоціації фізичної терапії з нагоди 10-ї річниці заснування Асоціації

Детальніше »

До питання тлумачення основних термінів галузі фізичної реабілітації (оновлено)

04.11.2009 Андрій Герцик (3 комент.)

Швидкий розвиток фізичної реабілітації в Україні як самостійної освітньо-професійної галузі актуалізував проблему формування та розвитку понятійного апарату цієї спеціальності.

Здійснений нами аналіз показав, що, незважаючи на більш як десятирічний досвід розвитку галузі, серед працівників закладів охорони здоров’я, соціального захисту та вищої освіти досі існує проблема єдиного трактування змісту таких ключових понять, як фізична реабілітація та фахівець фізичної реабілітації (фізичний реабілітолог).

Серед найбільш поширених, на нашу думку, неточностей і помилок можемо назвати такі:
  1. Часто плутають, довільно підміняють або протиставляють терміни лікування і фізична реабілітація.
  2. Фахівець фізичної реабілітації  – це масажист з вищою освітою.
  3. Фахівець фізичної реабілітації – це лікар (або спортивний лікар).
  4. Сфера фізреабілітаційної діяльності принципово відрізняється від фізичного виховання.

З метою вивчення питання тлумачення основних термінів галузі, нами аналізувалася вітчизняна і зарубіжна спеціалізована наукова, науково-методична та навчальна література, довідники і словники різного типу й призначення, офіційні та нормативні документи.

У сучасній фаховій українській науково-методичній літературі питання термінології висвітлювалися лише частково, зокрема у працях В.В. Абрамова та В.В. Клапчука, А.С. Вовканича, О.Д. Дубогай, Т.Ю. Круцевич, В.О. Кукси, В.П. Мурзи, В.М. Мухіна, Л.П. Сущенко.

Зміст терміну реабілітація у сучасних україномовних і англомовних джерелах трактується майже однаково. Згідно з визначенням українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника, реабілітація - це „комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму й працездатності хворих та інвалідів”.
Дещо докладніше, але дуже близько за змістом, тлумачить термін реабілітація Всесвітня організація охорони здоров’я. У поданому нею визначенні підкреслюється, що реабілітація є процесом цілеспрямованим і обмеженим у часі.

New Webster’s Dictionary and Thesaurus of English Language описує реабілітацію як відновлення втрачених функцій, у тому числі фізичних, за допомогою тренування.

Одним із основних документів, що визначають зміст терміну реабілітація на інтернаціональному рівні є “Стандартні правила щодо зрівняння можливостей інвалідів”, які було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція № 48/96 від 20 грудня 1993 року) і підписано українською делегацією. У цьому документі, окрім вже згаданих вище характеристик реабілітаційного процесу, підкреслюється, що реабілітація не охоплює першу медичну допомогу.

Термін фізична реабілітація В.М.Мухін у підручнику “Фізична реабілітація” визначає як “застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів”, і серед засобів називає лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію і працетерацію.

Т.Ю. Круцевич, визначаючи фізичну реабілітацію як „комплекс заходів, скерований на відновлення втраченої або послабленої функції після захворювання або травми” та різновидність фізичного виховання, зауважує, що зміна фізичних можливостей людини у необхідному напрямку є педагогічним процесом. На думку В.П. Мурзи, головною групою засобів фізичної реабілітації є фізичні вправи. Г.Є. Верич із співавторами називає фізичні вправи першими в переліку основних засобів фізичної реабілітації. Л.П. Сущенко також пов’язує реабілітацію із застосуванням фізичних вправ з метою відновлення пошкоджених підсистем організму людини. Автор визначає однакові види професійних знань і професійної діяльності у фізичному вихованні та фізичній реабілітації. В.П. Мурза та В.М. Мухін у своїх працях зазначають, що методика застосування фізичних вправ у реабілітації повинна базуватися на основних дидактичних принципах (свідомості та активності, наочності, доступності та індивідуалізації, систематичності, міцності). А.С. Вовканич вважає, що фахівці з фізичної реабілітації повинні готуватися як „педагоги у сфері відновлення чи переробки рухової діяльності неповноправних осіб.

У проаналізованій нами сучасній українській науково-методичній літературі існують близькі думки щодо того, кого вважати основними суб’єктами процесу фізичної реабілітації. Серед таких різні автори називають:
  • інвалідів та осіб зі слабким здоров’ям;
  • інвалідів з функціональними вадами, хронічно хворих, реконвалесцентів, школярів та студентів спецмедгруп;
  • хворих;
  • неповносправних осіб;
  • пацієнтів, які пройшли етап лікування;
  • осіб, що перенесли катастрофи, аварії, стреси;
  • хворих, інвалідів та спортсменів, що отримали травми, або у яких погіршився стан здоров’я через нераціональні заняття фізичною культурою та спортом.
Питання сфери діяльності фахівця з фізичної реабілітації в сучасній фаховій науково-методичній літературі є висвітлені лише частково у поодиноких працях (сфера діяльності – визначення завдань професійної діяльності фахівця та опис типів послуг, які він може надавати).

Зокрема В.М. Мухін зазначає, що фізичний реабілітолог займається розробкою методик застосування фізичних вправ, а також плануванням і виконанням програм функціонального відновлення. О. Алексєєв до компетенції фізичного реабілітолога відносить виконання і визначення ефективності фізичної реабілітації. Зазвичай у роботах, які торкаються проблеми організації діяльності фізичного реабілітолога, автори обмежуються описом, або лише переліком окремих методик реабілітації. Все-ще залишається відкритим питання розподілу повноважень фізичного реабілітолога і лікаря.

На думку В.М. Мухіна фізична реабілітація є невід’ємною частиною медичної і повинна призначатися лікарем. В. Савченко та В. Клапчук зауважують, що фізична реабілітація здійснюється не лише в рамках медичної. Інші вчені також не схильні протиставляти фізичну реабілітацію і медикаментозно-фармакологічне лікування та вважають, що робота фахівців з фізичної реабілітації повинна плануватися в партнерстві з лікарями і тільки така спільна діяльність дозволить значно покращити рівень здоров’я нації.

Таким чином, аналіз фахової літератури показав наступне:
  1. Фізична реабілітація є педагогічним процесом.
  2. Фахівець фізичної реабілітації – фахівець з рухової сфери.
  3. Суб’єкт фізичної реабілітації – особа з відхиленнями у стані здоров’я та руховими розладами.
  4. Основне завдання фізичної реабілітації – відновлення втрачених внаслідок травми або захворювання рухових функцій та зміцнення здоров’я.
  5. Основний засіб – фізичні вправи.
  6. Питання сфери діяльності фахівця з фізичної реабілітації потребують подальшого опрацювання.
Необхідність розв'язання проблеми трактування ключових термінів на науковому рівні підтвердилася при спробах аналізу зарубіжного досвіду підготовки фахівців, діяльності міжнародних організацій, змісту нормативних документів провідних у галузі фізичної реабілітації держав, зокрема США та Канади. Ми брали до уваги не лише формулювання, але й змістове навантаження окремих термінів.

У доступній сучасній англомовній літературі нам не вдалося віднайти визначення фізичної реабілітації, хоча цей термін вже протягом десятків років є у науково-інформаційному обігу. Як показав наш аналіз, термін "фізична реабілітація" здебільшого зустрічається у літературних джерелах, котрі стосуються діяльності фізичних терапевтів, фізіотерапевтів та організацій, що їх об'єднують. Наприклад, у інформаційному листку, виданому спільно Канадською асоціацією фізичної терапії і Асоціацією фізичної терапії провінції Онтаріо говориться, що "фізичні терапевти є визнаними фахівцями у галузі фізичної реабілітації і невід'ємною складовою медичного колективу". Один із сучасних навчальних посібників для підготовки фізичних терапевтів в університетах США і Канади називається "Фізична реабілітація: обстеження і втручання". У 1995 та 2002 роках Канадська асоціація фізичної терапії видала посібники для удосконалення клінічного мислення фізіотерапевтів, що мають назву "Вимірювання для отримання вихідної інформації у фізичній реабілітації".

Таким чином, виникає необхідність вивчення співвідношення термінів фізична реабілітація, фізична терапія і фізіотерапія. Визначення фізичної терапії у тлумачному словнику для адміністративних працівників охорони здоров'я США (Lee Hyde. The McGraw-Hill Essential Dictionary of Health Care. A Practical Reference for Health Managers. - McGraw-Hill Book Company, 1988) практично співпадає з визначенням реабілітації. Реабілітація описується як діяльність, методики або процеси, що скеровані на максимальне відновлення функцій у неповносправних осіб і досягнення ними незалежності, формування компенсацій, запобігання повторенню або загостренню захворювання. Автори словника виокремлюють медичну, фізичну, соціальну, професійну та інші види реабілітації. Фізична терапія окреслюється як діяльність, що базується на принципах біомеханіки і нейрофізіології і спрямована на зменшення болю, максимальне відновлення функцій і запобігання неповносправності за допомогою таких фізичних засобів, як вправи, масаж, електрична і світлова енергія, тепло і холод, вода.

Нам не вдалося виявити випадки використання в україномовній науково-методичній літературі терміну фізична терапія. Натомість наш аналіз показав, що національне тлумачення терміну фізіотерапія є вужчим від міжнародного. Наприклад, автори українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника за ред. М. Павловського, Л. Петрух, І. Головко (1995) визначають фізіотерапію як "галузь медицини, яка вивчає дію на організм природних і переформованих фізичних чинників, їх застосування при лікуванні хворих; лікування фізичними чинниками". Аналогічне за змістом визначення наводиться у "Тлумачному словнику термінів і словосполучень фізичної реабілітації" (О.Мерзлікіна, О.Гузій, 2002). В обидвох випадках нічого не говориться про можливість чи доцільність застосування фізичних вправ як засобів фізіотерапії.

Нами встановлено, що терміни фізична терапія і фізіотерапія у англомовних літературних джерелах є синонімами. Своє ексклюзивне право на ці назви проголошує Світова конфедерація фізичної терапії (World Confederation for Physical Therapy - WCPT). Світова конфедерація фізичної терапії (далі - Конфедерація) визнає, що назва професії і терміни, що вживаються для опису професійної діяльності у понад 100 країнах-членах Конфедерації відрізняються і, в основному, залежать від історичних особливостей розвитку професії. Найбільш поширеними термінами є фізична терапія або фізіотерапія і фізичний терапевт або фізіотерапевт. Конфедерація вважає розуміння рухової діяльності людини основою знань і вмінь фізичних терапевтів і проголошує це твердження базою для можливих редакцій опису фізичної терапії.

Така позиція визнаної у світі міжнародної організації, якою є Конфедерація, спонукала нас звернути особливу увагу на визначення, якими послуговуються її національні організації-члени і їх регіональні підрозділи, наприклад, Канада і США.

Однією з найбільших та найавторитетніших організацій-членів Конфедерації і національною організацією, що представляє фізичну терапію у США, є Американська асоціація фізичної терапії (American Physical Therapy Association). Ця організація визначає фізичну терапію як динамічну професію з сталою теоретичною базою і дуже поширеним клінічним застосуванням, особливо для відновлення, підтримки і розвитку максимальних фізичних функцій. Декларується, що фізичні терапевти спрямовують свою діяльність на запобігання травмам, порушенням, функціональним обмеженням і неповносправності; на підтримку і забезпечення фізичної тренованості, здоров'я і якості життя. Також підкреслюється, що фізичним терапевтам належить провідна роль у наданні реабілітаційних послуг.

Рада директорів Американської асоціації фізичної терапії у 1993 р. затвердила, а у 1995 р. переглянула редакцію модельного визначення фізичної терапії для законодавства штатів. Згідно нього, фізична терапія є доглядом і послугами, що надаються фізичним терапевтом або під його наглядом, і передбачає таку діяльність:

1.     Обстеження пацієнтів з функціональними порушеннями, обмеженнями і неповносправністю або іншими станами для визначення реабілітаційного діагнозу, прогнозу і способу впливу.

2.     Зменшення порушень і функціональних обмежень.

За даними фахової літератури обстеженню можуть підлягати антропометричні показники, постава, хода, фізичні якості (сила, витривалість, координація, гнучкість тощо), показники зовнішнього дихання, стан і рухливість суглобів, сенсорні порушення, чутливість і рефлекси, біль, рівень самодогляду і самообслуговування, архітектурні бар'єри довкілля, вдома або на роботі, потреба у допоміжних, пристосувальних, підтримуючих і захисних засобах, суспільна або професійна реінтеграція.

На думку північноамериканських фахівців, зменшення порушень і функціональних обмежень здійснюється шляхом планування, виконання і видозмінювання реабілітаційного втручання, що передбачає функціональні тренування в самодогляді, самообслуговуванні, суспільній або професійній реінтеграції, застосування фізичних вправ різного спрямування, механотерапії, методик мануальної терапії, очищення дихальних шляхів, електротерапевтичних і фізичних чинників, призначення і застосування допоміжних засобів і обладнання, проведення навчання та інструктажу пацієнта.

Канадська асоціація фізичної терапії (Canadian Physiotherapy Association) провадить діяльність з 1920 року і об'єднує асоціації всіх провінцій країни. Вона тісно співпрацює з Американською асоціацією і навіть використовувала для власних потреб окремі американські нормативні документи. У своєму тлумаченні фізичної терапії Канадська асоціація, на відміну від модельного американського, не торкається засобів, а лише вказує на спрямування і основні завдання професійної діяльності. Згідно ньому, фізична терапія - це професійна галузь охорони здоров'я, спрямована, в основному, на запобігання і зменшення рухових дисфункцій. Серед основних завдань фізичної терапії в Канаді виділяються такі:

1.     Визначення потенціалу пацієнта для ефективного виконання рухів.

2.     Корекція або зменшення рухових розладів, які спричиняють біль або перешкоджають ефективному виконанню рухів.

3.     Профілактика виникнення рухових проблем.

4.     Підтримка досягнутого рівня рухової активності.

5.     Запобігання погіршенню або втраті рухових функцій.

Привертає увагу те, що визначення фізичної терапії, розроблені на основі рекомендацій Світової конфедерації фізичної терапії, зокрема асоціаціями фізичних терапевтів США і Канади, обов'язково наголошують на функціональному спрямуванні фізичної терапії і серед основних засобів передбачають застосування фізичних вправ. У нормативних документах декларується, що фізичні терапевти відіграють провідну роль у відновленні фізичних функцій хворих та неповносправних.

Таким чином можна стверджувати, що існує відповідність між національним тлумаченням терміну фізична реабілітація та інтернаціональним тлумаченням терміну фізична терапія (physical therapy). Ці терміни мають дуже близьке змістове навантаження. Ключовими аспектами є, по-перше, спрямування професійної діяльності на функціональне відновлення (реабілітацію) хворих та неповносправних, і, по-друге, застосування однакових засобів і методів впливу, серед яких основними є фізичні вправи. Вважаємо, що вивчення різних аспектів діяльності фізичних терапевтів у країнах-членах Світової конфедерації фізичної терапії слугуватиме потребам розвитку галузі фізичної реабілітації в Україні.

Назад

Коментарі

Степан Кобелєв | 09.04.2009
На мою думку визначення терміну "фізична реабілітація" цілком чітко та повно розкрито у цій статті. Також цікавим є питання інших термінів, які застосуються у фізичній реабілітації. Наприклад терміни: реабілітаційне обстеження або діагностика, порушення функції чи рухове порушення та інше. Як їх трактувати? це також потребує детального аналізу. Адже все починається з простих і на перший погляд банальних визначень та термінів.
Микола Романишин | 09.04.2009
Додам, що ВООЗ визнала реабілітацію як третій етап лікування (1 - діагностика, 2 - власне лікування). Отже фахівці з фізичної реабілітації повинні працювати у сфері охорони здоров'я.
Було би цікавим проаналізувати, як різні країни пройшли шлях від запровадження підготовки фахівців до введення їх у лікарські установи.
Проблема працевлаштування є одна із найболючіших.
Олекса Піджарий | 05.04.2009
Цікавим є питання підготовки фахівців фізичної реабілітації. Як і де готують відповідних фахівців за межами України і у нас? Як відбувається співпраця фізичних реабілітологів та фахівців лікарських спеціальностей у країнах, які в цих питаннях мають найбільший досвід та авторитет у світі? Думаю - це непогана тема для аналізу та подальшого обговорення.