Новини

21.02.2019

Практична діяльність заснована на доказах

Що таке практична діяльність заснована на доказах? Класичне визначення практичної діяльності заснованої на доказах сформулював Девід Саккетт (David Lawrence Sackett) ще у 1996 році...

12.02.2019

Оновлення опису фізичної терапії

Світова Конфедерація Фізичної Терапії (СКФТ) відстоює те, щоб професія фізична терапія несла відповідальність за формулювання сфери практичної діяльності професії та визначення ролі фізичних терапевтів.

Детальніше »

09.11.2018

Конференція по фізичній терапії та ерготерапії

Конференція по фізичній терапії та ерготерапії рамках міжнародної конференції «Актуальні проблеми спортивної медицини» 29 листопада 2018 року

Детальніше »

08.09.2018

Всесвітній День Фізичної Терапії

Фізична активність є корисною для вашого тіла

Детальніше »

20.04.2018

Роз'яснення та офіційна позиція УАФТ

Роз’яснення та офіційна позиція УАФТ щодо доказовості у фізичний терапії та використання у нейрореабілітації таких авторських методик як нейророзвиваюча терапія Бобат (NDT/Bobath) та пропріорецептивна нейром’язова фасилітація (PNF)

Детальніше »

WCPT_PS

Політичні заяви: Опис фізичної терапії

Цей переклад представляє офіційну позицію УАФТ.
УАФТ рекомендує усім зацікавленим сторонам використовувати у
своїй діяльності лише офіційні положення, принципи та заяви.
Використовуючи офіційно затверджені документи і переклади УАФТ
слід дотримуватись загальних правил цитування та посилання.

Світова Конфедерація Фізичної Терапії (СКФТ) відстоює те, щоб професія фізична терапія несла відповідальність за формулювання сфери практичної діяльності професії та визначення ролі фізичних терапевтів. Національні асоціації фізичної терапії є відповідальними за визначення фізичної терапії та ролі фізичних терапевтів, згідно потреб охорони здоров’я, які існують у країні, забезпечуючи їх так, щоб вони відповідали прийнятим міжнародним настановам викладеними СКФТ. Національні асоціації фізичної терапії зобов’язані прагнути отримувати підтримку через законодавство/ регуляцію/ визнання, яке визначає характерні риси та автономію практичної діяльності фізичної терапії, включно з сферою практичної діяльності професії.1,2

Сфера практичної діяльності фізичної терапії є динамічною і повинна відповідати потребам пацієнта/ клієнта та громадському здоров’ю. З розвитком знань та технічного прогресу, періодичний перегляд сфери практичної діяльності буде гарантувати, що у ній буде відображено останні наукові докази та залишаться збереженими узгоджені поточні потреби у здоров’ї.  Дослідження безперервно забезпечують новими доказами, на яких має будуватись практична діяльність. Безперечно, в першу чергу, це стосується розуміння рухової функції людини, яка займає центральне місце у навичках і знаннях фізичного терапевта.

Що таке фізична терапія?
Фізична терапія це послуги, що надають фізичні терапевти приватним особам і населенню загалом з метою розвитку, збереження та відновлення максимальної рухової і функціональної спроможності людини впродовж усього життя. Послуги надаються у випадках коли рух і функціональна спроможність людини послаблена чи втрачена внаслідок старіння, перенесеної травми, болю, хвороби, розладів, станів або унаслідок негативного впливу навколишнього середовища, і з розумінням, що повноцінний функціональний рух є ключовим аспектом у понятті «здорова людина».

Фізична терапія включає взаємодію між фізичним терапевтом, пацієнтом/ клієнтом, іншими фахівцями галузі охорони здоров’я, членами родини/ сім’ї, опікунами, особами що доглядають і громадою у процесі обстеження/ оцінювання потенційних можливостей рухових функцій та погодження цілей подальшого професійного втручання, використовуючи унікальні знання та навички фізичних терапевтів (додаток 1). Фізичні терапевти займаються  визначенням та покращенням якості життя і рухового потенціалу людини, у сферах пропагування здорового способу життя, профілактики, лікування/ втручання, абілітації та реабілітації. Цей процес охоплює досягнення фізичного, психологічного, емоційного і соціального благополуччя.

Фізичні терапевти мають відповідну кваліфікацію та професійно зобов’язані:
  • проводити комплексне обстеження/ оцінювання окремого пацієнта/ клієнта або потреб групи клієнтів
  • дати оцінку результатам отриманим від проведеного обстеження/ оцінювання для прийняття клінічних рішень, що стосуються пацієнтів/ клієнтів 
  • встановлювати діагноз/ рухове порушення, здійснювати прогноз та розробляти план втручання
  • надавати консультації у межах своєї компетенції та визначати коли саме пацієнтам/ клієнтам слід звернутися до інших фахівців
  • виконувати програму втручання/ лікування
  • визначати результати будь-якого втручання/ лікування
  • надавати рекомендацій щодо самостійної роботи
Ґрунтовні знання фізичних терапевтів про тіло, його рухові потреби та можливості, мають ключове значення для визначення стратегії діагностики і втручання. Місце провадження практичної діяльності залежить від цілі фізичної терапії: пропагування здорового способу життя, профілактики, лікування/ втручання, абілітації чи реабілітації.

Сфера практичної діяльності фізичного терапевта охоплює не тільки надання послуг пацієнту/ клієнту, а також включає можливість:
  • приймати участь у стратегії розвитку системи охорони здоров’я
  • захищати пацієнта/ клієнта та його здоров’я
  • керувати та передавати повноваження іншим
  • очолювати  
  • управляти
  • навчати
  • проводити дослідження
  • приймати участь у розробці та імплементації політики охорони здоров’я на місцевому, національному та міжнародному рівнях.
Фізичні терапевти працюють як незалежні практикуючі фахівці*, а також у команді з іншими фахівцями галузі охорони здоров'я, дотримуючись етичних принципів СКФТ.3,4 Вони можуть вести первинний прийом пацієнтів/ клієнтів, а пацієнти/ клієнти можуть, у свою чергу, безпосередньо звертатись до фізичних терапевтів без скерування від інших фахівців.5

Фізичні терапевти керуються прийнятими ними етичними принципами.3,4 Таким чином, фізичні терапевти можуть ставити будь які з наступних цілей:
  • сприяти охороні здоров’я та благополуччю, як окремим особам так і широкій громадськості/ суспільству, підкреслюючи важливість фізичної активності та вправ
  • запобігати порушенням, обмеженню активності та обмеженню можливості участі, а також обмеженню життєдіяльності осіб, які мають ризик зміни рухової поведінки, яка виникла унаслідок порушення стану здоров’я, соціально-економічних стресових чинників, чинників середовища та способу життя.
  • проводити втручання/ лікування для відновлення цілісності систем організму необхідних для руху, максимальної функції і одужання, зведення до мінімуму непрацездатності, покращення якості життя, незалежного рівня життя та працездатності як окремих осіб, так і груп людей, які мають змінену рухову поведінку, яка була викликана порушеннями, обмеженням активності, обмеженням можливості участі та обмеженням життєдіяльності.
  • змінювати середовище, бар’єри, доступність удома та на роботі, що є на шляху до повноцінної участі у звичних та очікуваних соціальних ролях.
Освіта та клінічна діяльність фізичних терапевтів буде залежати від соціальних, економічних, культурних та політичних умов у яких вони провадять свою практичну діяльність. З іншої сторони, це є окрема професія, і першим професійним кваліфікаційним рівнем, отриманим у будь-якій країні, є успішне завершення навчальної програми, яка присвоює кваліфікацію фізичного терапевта, що дає право використовувати назву цієї професії і працювати як незалежний фахівець. 6-8

Де здійснюється фізична терапія?
Фізична терапія є важливою складовою галузі охорони здоров'я, суспільства та системи надання соціальних послуг. Фізичні терапевти провадять свою діяльність незалежно від інших фахівців галузі охорони здоров’я, а також співпрацюють у рамках міждисциплінарних реабілітаційних/ абілітаційних програм, що мають ціль запобігти руховим порушенням чи підтримати/ відновити оптимальну функцію та якість життя людей з руховими порушеннями. Фізичні терапевти провадить свою практичну діяльність у різноманітних закладах (додаток 2).

Що характеризує фізичну терапію?
Нижче викладені поняття є невід’ємною частиною цього опису, і ці поняття знаходяться в центрі уваги фізичної терапії.
  • Рух є необхідним елементом здоров'я та благополуччя і залежить від комплексної, скоординованої функції людського тіла на різних рівнях. Рух є цілеспрямованою дією і залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників. Фізична терапія спрямована на задоволення рухових потреб та можливостей окремих осіб і груп населення.
  • Фізичні особи мають властивість змінюватись у наслідок реагування їхнього організму на фізичні, психологічні, соціальні та екологічні чинники. Тіло, розум і дух сприяють формуванню людиною сприйняття самих себе і дають їй можливість розвивати усвідомлення власних рухових потреб і цілей. Етичні принципи вимагають від фізичного терапевта визнання права пацієнта/ клієнта чи його законного опікуна на самостійне прийняття рішень щодо отримання послуг з фізичної терапії.3,4
  • Фізичні терапевти можуть зосереджувати свою діяльність на окремих групах населення. Такими групами можуть бути нації, держави та території, райони, меншини або інші особливі групи населення (наприклад, програми обстеження школярів на виявлення сколіозу або програми профілактики падінь для людей літнього віку).
  • Невід’ємною частиною фізичної терапії є взаємодія між фізичним терапевтом та пацієнтом/ клієнтом/ членами сім’ї, опікунами чи особами що доглядають, для визначення взаєморозуміння та потреб. Таке взаєморозуміння є необхідним для здійснення позитивних змін у сприйнятті пацієнтом/ клієнтом свого тіла, рухової поведінки, що сприятиме підтримці здорового способу життя і благополуччю. Члени міждисциплінарних команд повинні взаємодіяти один з одним та з пацієнтами/ клієнтами/ членами сімей, опікунами і особами що доглядають, щоб визначити потреби і сформулювати цілі для професійного втручання фізичної терапії. Фізичні терапевти також співпрацюють з адміністрацією і органами управління, щоб інформувати, розвивати та/ або впроваджувати відповідну політику та стратегію в галузі охорони здоров'я.
  • Фізичні терапевти є незалежними практикуючими фахівцями, які є підготовлені на освітній програмі початкового рівня професійної підготовки фізичного терапевта.6 Фізичні терапевти застосовують свої професійні знання та судження для встановлення діагнозу, який буде визначати для пацієнтів/ клієнтів чи груп населення втручання/ лікування з фізичної терапії, абілітації та реабілітації.
  • Діагноз у фізичній терапії є результатом процесу клінічного обґрунтування, що підсумовує виявлені, існуючі або потенційні порушення, обмеження активності та обмеження можливості участі, чинники середовища, можливості/ обмеження життєдіяльності. Мета постановки діагнозу полягає у тому, щоб допомогти фізичним терапевтам скласти реальні прогнози, вибрати відповідну стратегію втручання/ лікування пацієнтів/ клієнтів, а також в обміні інформацією з ними. Під час процесу встановлення діагнозу, фізичні терапевти можуть звертатись за додатковою інформацією чи консультацією до інших фахівців. Якщо у процесі встановлення діагнозу/ рухового порушення фізичний терапевт виявить, що він виходить за рамки знань сфери практичної діяльності фізичного терапевта, його компетенції та досвіду, він має скерувати пацієнта/ клієнта до іншого відповідного практикуючого фахівця.
Принципи, які лежать в основі опису фізичної терапії
СКФТ розробила цей міжнародний опис фізичної терапії, який ґрунтується на основі викладених принципів нижче, СКФТ заохочує члени-організації використовувати ці принципи для визначення практичної діяльності фізичної терапії на національному рівні.

СКФТ відстоює те, що опис фізичної терапії повинен:
  • визнавати і поважати історію виникнення і походження професії
  • ґрунтуватись на реальній сучасній практичній діяльності та існуючих результатах великої кількості досліджень
  • враховувати відмінності, пов'язані з: культурою, цінностями та переконаннями, потребами галузі охорони здоров’я для окремих осіб та суспільства загалом, а також структурою системи охорони здоров'я, які існують у країні
  • використовувати термінологію, яка є загальнозрозумілою та належним чином визначеною
  • визнавати та використовувати міжнародно-прийняті моделі та визначення (напр., визначення терміну «здоров'я», яке затверджено Всесвітньою організацією охорони здоров'я, Міжнародною класифікацією функціонування)
  • забезпечувати постійний ріст і розвиток професії та виявляти унікальний внесок фізичної терапії
  • визнавати важливість наук про рух на усіх рівнях навчальних програм підготовки фізичних терапевтів
  • тоді, коли це можливо, наголошувати на необхідності застосування у практичній діяльності наукової доказовості 
  • враховувати у професії важливість взаємозалежності практичної діяльності, наукових досліджень та освіти
  • визнавати необхідність постійного перегляду цього опису, оскільки професія зазнає змін відповідно до потреб суспільства у здоров’ї та розвитку знань у фізичній терапії
  • врахувати, що реалізація цього опису в робочому процесі сприятиме розробці навчальних програм і виявленню областей для досліджень
*Практикуючий фахівець – термін «практикуючий фахівець» охоплює усі функції, які може виконувати фізичний терапевт, а саме: догляд/ допомога пацієнту/ клієнту, проведення наукових досліджень, менеджмент, формування політики, навчання і надання консультацій.
Словник

Діяльність/ Activity – це виконання особою завдання або дії.10

Обмеження діяльності/ Activity limitation – це труднощі, з якими може зіштовхуватись особа, виконуючи певну діяльність.10

Обмеження життєдіяльності/ Disability – це узагальнюючий термін для порушень, обмеження активності та обмеження можливості участі. Цей термін включає негативні аспекти взаємодії між станом людини (включно з станом здоров’я) та її власними контекстуальними чинниками (середовище та особистісні чинники). Особистісні  чинники –  це особлива частина історії життя людини, до якої належать певні її елементи, що не є частиною стану здоров’я, такі як: стать, раса, вік, рівень підтримки фізичного стану, стиль життя, звички, спосіб подолання труднощів, соціальне походження, освіта, професія, минулий і теперішній досвід, загальна модель поведінки, характер, індивідуальні психологічні якості й інші характеристики, усі вони або будь які з них можуть відігравати роль в обмеженні життєдіяльності на будь якому рівні. Чинники оточення – це зовнішні чинники, які об’єднують фізичне, соціальне та поведінкове середовище, в якому люди живуть та влаштовують своє життя. Обмеження життєдіяльності може бути описане на трьох рівнях: тіла (порушення функції або структури органу), особи (обмеження активності) та суспільства (обмеження можливості участі).10-12

Обмеження можливості участі/ Participation restriction – це проблеми, з якими людина може зіштовхнутися у життєвих ситуаціях.10

Підтримка здорового способу життя/ Health promotion – це поєднання освітньої підтримки та підтримки середовища для діяльності та незалежного рівня життя, які позитивно впливають на стан здоров'я. Метою підтримки здорового способу життя є надання людям можливості спробувати отримати більший контроль над чинниками, які впливають на їх стан здоров’я.14 Підтримка здорового способу життя – це усестороннє поєднання соціального та політичного процесу, а не тільки охоплення діяльності, яка спрямована на розширення навичок і можливостей окремих осіб, підтримка здорового способу життя це також дії, які орієнтовані на зміну оточуючого середовища, соціального та економічного станів, для того щоб полегшити вплив на стан здоров’я громади та окремих осіб. Підтримка здорового способу життя та пов’язані з цим відповідні заходи, які покладені в освіту, розвиток громади, політику, законодавство та регуляцію, однаково рівнозначні заходам спрямованим на запобігання інфекційним хворобам, травмам, насильству, розладам психічного здоров’я, оскільки вони стосуються профілактики для не інфекційних захворювань.15

Порушення/ Impairment – це проблема «в функції або структурі тіла у вигляді значного відхилення від норми або втрати»; є проявом існуючої патології; може бути тимчасовим або постійним, прогресивним або регресивним, тривалим або періодичним, від слабкого до важкого.10

Процедури скерування/ Referral procedures – це процес, у якому здійснюється скерування пацієнтів/ клієнтів між фізичним терапевтом та іншими фахівцями/ особами/ установами, включаючи скерування від пацієнта/ клієнта. Процедура скерування може бути різною у різних країнах світу та визначається національним законодавством, органом і професійною організацією.

Пряме звернення/ Direct access – пацієнт/ клієнт безпосередньо звертається до фізичного терапевта по надання послуг (пацієнт звертається особисто), а фізичний терапевт самостійно приймає рішення за свої дії і бере на себе повну відповідальність за них. Крім того, фізичний терапевт веде первинний прийом пацієнтів/ клієнтів і визначає тих, які потребують від фізичного терапевта проведення обстеження/ оцінювання та втручання/ лікування без скерування від третьої сторони.

Самостійне звернення/ Self-referral – «Пацієнти можуть звернутись до фізичного терапевта без необхідності попереднього звернення до іншого фахівця чи скерування від фахівця галузі охорони здоров’я. До самостійного звернення можна віднести особисті зустрічі, звернення телефоном чи використання інформаційних технологій (ІТ).18

Сфера практичної діяльності/ Scope of practice – це задеклароване положення у межах відповідної правової системи, яке описує фізичну терапію згідно нормативно-правових умов та практичної діяльності заснованої на доказах. Сфера практичної діяльності є динамічною та розвивається разом із змінами у наукових доказах, політиці та потребами споживачів у наданні послуг. СКФТ окреслює рамки практичної діяльності фізичних терапевтів у описі фізичної терапії та у сформованих членами-організаціями сфери практичної діяльності, які існують у їх країнах.

1.    Удосконалена сфера практичної діяльності/ Advanced scope of practice – фізичні терапевти можуть розвинути сферу практичної діяльності, яка виходить поза межі звичайної та загальноприйнятої практичної діяльності фізичних терапевтів та у результаті отримати важливу додаткову освіту, професійний досвід та/ або розширенні повноваження. Спеціалізація є як приклад для розширення сфери практичної діяльності.17

Участь/ Participation – це залучення особи до життєвої ситуації.10

Цілі (клінічні)/ Goals (clinical) – це бажані результати роботи з пацієнтом/ клієнтом. Цілі будуть охоплювати зміни, що виникли при порушеннях, обмеженні активності, обмеженні можливості участі, а також при потребі змін стану здоров’я, добробуту та рівня підтримки фізичного стану, які очікуються у результаті реалізації плану чи втручання/ лікування. Цілі повинні бути вимірювальні та обмежені у часі (за необхідності, цілі можуть бути виражені у часових рамках, які необхідні для їх досягнення, наприклад, короткострокові та довгострокові цілі).13
Затвердження, редакція та пов’язана політична інформація
Дата прийняття:
Початково прийнято на 14-тих Загальних зборах СКФТ, травень 1999р.
Переглянуто і повторно затверджено на 16-тих Загальних зборах СКФТ, червень 2007р.
Переглянуто і повторно затверджено на 17-тих Загальних зборах СКФТ, червень 2011р.
Переглянуто і повторно затверджено на 18-тих Загальних зборах СКФТ, травень 2015р.

Дата редакції:
2019

Пов'язані політики СКФТ:
СКФТ етичні принципи
СКФТ про здійснення політики:
  • Автономність
  • Освіта
  • Етична відповідальність фізичних терапевтів та членів СКФТ
  • Права пацієнтів/клієнтів у фізичній терапії
  • Стандарт практичної діяльності фізичного терапевта
Настанови СКФТ:
  • Настанова для освітніх програм початкового рівня професійної підготовки фізичного терапевта
Подяка:
СКФТ вдячна організаціям-членам і приватним особам, які зробили свій внесок у створення опису фізичної терапії.
Посилання
  1. World Confederation for Physical Therapy. WCPT guideline for the development of a system of legislation/regulation/recognition of physical therapists. London, UK: WCPT; 2011. www.wcpt.org/guidelines/regulation-legislation (Access date 22nd September 2011)
  2. World Confederation for Physical Therapy. Policy statement: Regulation of the physical therapy profession. London, UK: WCPT; 2017. www.wcpt.org/policy/ps-regulation  (Access date 10th March 2017)
  3. World Confederation for Physical Therapy. Ethical Principles. London, UK: WCPT; 2017. www.wcpt.org/ethical-principles (Access date 10th March 2017)
  4. World Confederation for Physical Therapy. Policy statement: Ethical responsibilities of physical therapists and WCPT members. London, UK: WCPT; 2017. www.wcpt.org/policy/ps-ethical-responsibilities (Access date 10th March 2017)
  5. World Confederation for Physical Therapy. Policy statement: Direct access and patient/client self-referral to physical therapy. London, UK: WCPT; 2017. www.wcpt.org/policy/ps-direct-access (Access date 10th March 2017)
  6. World Confederation for Physical Therapy. WCPT guideline for physical therapist professional entry level education. London, UK: WCPT; 2011. www.wcpt.org/guidelines/entry-level-education (Access date 22nd September 2011)
  7. World Confederation for Physical Therapy. Policy statement: Education. London, UK: WCPT; 2017. www.wcpt.org/policy/ps-education (Access date 10th March 2017)
  8. World Confederation for Physical Therapy. Policy statement: Autonomy. London, UK: WCPT; 2017. www.wcpt.org/policy/ps-autonomy (Access date 10th March 2017)
  9. World Health Organization. Preamble to the Constitution of the World Health Organization as adopted by the International Health Conference, New York, 19-22 June, 1946; signed on 22 July 1946 by the representatives of 61 States (Official Records of the World Health Organization, no. 2, p.100) and entered into force on 7 April 1948. Geneva, Switzerland: WHO; 1948 updated 2005. www.who.int/about/definition/en/print.html (Access date 24th November 2010)
  10. World Health Organization. International Classification of Functioning, Disability and Health. Geneva, Switzerland: WHO; 2001.
  11. United Nations. Convention on the Rights of Persons with Disabilities. New York, USA: United Nations; 2006. https://www.un.org/development/desa/disabilities/convention-on-the-rights-of-persons-with-disabilities.html (Access date 10th March 2017)
  12. World Health Organization. World Report on Disability. Geneva, Switzerland: WHO; 2011.
  13. American Physical Therapy Association. Guide to Physical Therapist Practice. Second Edition. Physical Therapy. 2001;81(1):9-744
  14. Green LW, Kreuter MW. Health Promotion Planning, 2nd edition. Mountain View, CA: Mayfield publishers; 1991.
  15. World Health Organization. Health Promotion Glossary. Geneva, Switzerland.: WHO; 1998. http://whqlibdoc.who.int/hq/1998/WHO_HPR_HEP_98.1.pdf (Access date 6th March 2013)
  16. World Confederation for Physical Therapy. Policy statement: Description of physical therapy. London, UK: WCPT; 2017. www.wcpt.org/policy/ps-descriptionPT (Access date 10th March 2017)
  17. World Confederation for Physical Therapy. Policy statement: Specialisation. London, UK: WCPT; 2017. http://www.wcpt.org/policy/ps-specialisation (Access date 10th March 2017)
  18. Department of Health. Self-referral pilots to musculoskeletal physiotherapy and the implications for improving access to other AHP services. London, UK: Department of Health; 2008. http://webarchive.nationalarchives.gov.uk/20130107105354/http://www.dh.gov.uk/prod_consum_dh/groups/dh_digitalassets/@dh/@en/documents/digitalasset/dh_116358.pdf (Access date 30th September 2016)
Бібліографія
  1. American Physical Therapy Association. Guide to Physical Therapist Practice. Physical Therapy. 1997;77(11):1168-650.
  2. American Physical Therapy Association. Guide to Physical Therapist Practice. Second Edition. American Physical Therapy Association. Guide to Physical Therapist Practice. Second Edition. Physical Therapy. 2001;81(1):9-744
  3. Cott CA, Finch E, Gasner D, Yoshida K, Thomas SG, Verrier MC. The Movement Continuum of Physical Therapy. Physiotherapy Canada. 1995;47:87-95.
  4. Higgs J, Jones M, (Eds). Clinical Reasoning in the Health Professions. Oxford, UK: Butterworth-Heinemann; 1995.
  5. Standing Liaison Committee of Physiotherapists in the European Union. The Practice of Physiotherapy in the European Union. Brussels, Belgium: SLCP; 1996.
  6. Tornebohm H. What is worth knowing in Occupational therapy? American Journal of Occupational Therapy. 1991;45(5):451-4.

Додаток 1: Суть процесу фізичної терапії
Фізична терапія – це послуги, які надаються виключно фізичними терапевтами або під їх керівництвом і контролем. Фізична терапія охоплює такі складові – обстеження/ оцінювання, формування оцінки, встановлення діагнозу/ рухового порушення, здійснення прогнозу, планування, проведення втручання/ лікування та повторного обстеження.

Обстеження/ оцінювання включає:
  • обстеження окремих осіб або груп осіб з фактичними або потенційними порушеннями, обмеженнями діяльності та обмеженням можливої участі чи спроможності/ обмеження життєдіяльності шляхом збору анамнезу, проведенням скринінгу/ огляду систем організму використовуючи спеціальні тести та вимірювання.
  • формування оцінки результатів обстеження та/ або середовища на основі аналізу та синтезу у процесі клінічного обґрунтування, яке проводиться з метою визначення чинників та перешкод, що є на шляху досягнення оптимального функціонування людини
Діагноз/ рухове порушення і прогноз є результатом обстеження та оцінки і представляє результати клінічного обґрунтування з урахуванням, в разі необхідності, додаткової інформації від інших фахівців. Це може бути виражено як певна рухова дисфункція або охоплювати категорії порушень, обмеження активності та обмеження можливої участі, чинники оточуючого середовища або спроможності/ обмеження життєдіяльності.

Здійснення прогнозу починається з визначення потреби у проведенні втручання/ лікування та, як правило, веде до розробки плану, включно з визначенням вимірювальних результатів, які сформовані у співпраці з пацієнтом/ клієнтом, членами родини чи особами, що доглядають. У деяких випадках, що не належать до компетенції фізичного терапевта, може виникнути потреба скерувати пацієнта/ клієнта до іншої установи чи фахівця галузі охорони здоров’я.

Втручання/ лікування проводиться та змінюється для досягнення попередньо узгоджених цілей і може включати:
  • терапевтичні вправи
  • функціональне тренування по самодогляду та веденню домашніх справ
  • функціональне тренування на робочому місці, у суспільстві та на відпочинку
  • мануальні прийоми (включно з мобілізацією/ маніпуляцією)
  • припис, застосування і за потреби забезпечення допоміжними засобами та відповідними фабричними пристроями чи обладнанням (допоміжним, адаптивним, ортопедичним, захисним, підтримуючим, протезами)
  • методики очищення дихальних шляхів
  • методики відновлення та захисту шкірних покривів
  • електротерапевтичні методики
  • механічні засоби та фізичні чинники
  • навчання та консультування пацієнтів
  • ведення документації, координацію процесу та спілкування
Втручання/ лікування може бути спрямоване на запобігання порушенням, обмеженню активності, обмеженню можливої участі, обмеженню життєдіяльності та травмам, а також на сприяння і підтримання здоров'я, якості життя, працездатності і хорошого фізичного стану в усіх вікових чи соціальних групах.

Проведення повторного обстеження необхідне для визначення досягнутих результатів.
Додаток 2: Місця, в яких надають послуги з фізичної терапії
Послуги фізичної терапії надаються у різноманітних закладах, де є можливість досягнути її цілей.

Запобігання, підтримка здорового способу життя, лікування/ втручання, абілітація і реабілітація здійснюються у різних місцях та у різних умовах, які можуть включати, але не обмежуватися наступним:
  • громадські реабілітаційні програми
  • громадські заклади, включаючи центри первинної медико-санітарної допомоги, оселі громадян, а також районні відділення
  • освітні та науково-дослідні центри
  • фітнес-клуби, клуби здоров'я, спортивні заклади та курорти
  • хоспіси
  • лікарні
  • будинки по догляду
  • професійні медичні центри
  • амбулаторні клініки
  • приватні кабінети, дільниці та клініки фізичної терапії
  • в'язниці
  • публічні заклади з спортивними комплексами (наприклад, торгові центри)
  • реабілітаційні центри і притулки
  • школи, включно з дошкільними закладами та спеціальними школами
  • центри чи будинки для пенсіонерів
  • спортивні центри/ клуби
  • робочі місця/ підприємства

© World Confederation for Physical Therapy 2017